Про "Меморіал"

Список загиблих українських журналістів (1991-2001рр)

Александров Ігор - Редактор телекомпанії "Тор", ведучий на Донецькому ТБ. 27.07.1998 за вироком суду заборонено займатися журналістикою впродовж 5 років і оштрафований на 2500 грн. за дифамацію (наклеп). У липні 2001 року в приміщенні телекомпанії "Тор" (м. Слов'янськ) невідомі забили до смерті бейсбольними бітами. Офіційна версія - "помилкове вбивство"… Слідство не взяло до уваги факти про серію його передач у програмі "Без ретуші", де колишні працівники УБОЗу свідчили про корумпованість міліції та її зв'язки з кримінальним світом. Перед смертю готував до ефіру матеріал про зв'язки керівництва області з криміналітетом.

Бакланов Микола - Власний кореспондент "Известий" в Києві, співзасновник газети "Независимость". Автор багатьох публікацій про чорнобильську катастрофу. Загинув 22 липня 1993 року. Діагноз - "закрита черепно-мозкова травма, перелом основи черепа".

Бехтер Володимир - Старший редактор радіо Одеської держтелерадіокомпанії. 1997 р. потрапив до лікарні з закритою черепно-мозковою травмою, з слідами сильних побоїв. Трагедія сталася під час протистояння міської і обласної влади в Одесі. Офіційна версія - "сильно вдарився об асфальт на вулиці Дерибасівській".

Бойко Вадим - Тележурналіст, ведучий молодіжної студії "Гарт", народний депутат України, заступник голови парламентської комісії з питань гласності і засобів масової інформації. Загинув 14 лютого 1992 року у власній квартирі. Офіційна версія - вибух телевізора. Торкався небезпечних тем: продаж зброї у гарячі точки планети, т.зв. тема "золота партії". За висновками фахівців такої інтенсивності горіння можна було досягти тільки із застосуванням термічних спецзасобів. З квартири зникла папка-досьє на деяких високих чиновників.

Бондар Ігор - Директор одеської міської телекомпанії "АМТ", журналіст. Застрелений 16 травня 1999 р.

Гонгадзе Георгій - Журналіст, керівник інформаційної служби "Вільна хвиля" радіо "Континент". Автор і керівник інтернет-проекту "Українська правда". Зник 16 вересня 2000 р. за загадкових обставин.

Грушецький Ігор - Черкаський журналіст. Кореспондент газети "Україна-Центр". Двічі піддавався нападам. Втретє, в результаті нападу 7 травня 1996 р. помер від отриманої важкої черепно-мозкової травми. Був відомий публікаціями про корупцію та криміналітет. Незадовго до загибелі Грушецький заявив кореспонденту українського агентства новин, що він має дані про причетність сина одного з високопоставлених чиновників міліції м. Черкас до криміналітету.

Дерев’янко Борис - Засновник і редактор газети "Вечірня Одеса". Журналіст, письменник. 11 серпня 1997 р. застрелений найманим кілером по дорозі на роботу. Було встановлено, що злочинець використовував пістолет калібру 5,45 мм (таку зброю мали працівники МВС і спецпідрозділів). Виступав проти корупції й криміналітету.

Джеджула Юрій - Загинув за нез'ясованих обставин.

Єфіменко Олексій - Видавець і редактор газети "Відродження" (м. Саки, Крим). Разом із колегами з газети "Кримська Світлиця" (Сімферополь) та "Кримський вісник" (Красноперекопськ) обстоював державницькі інтереси України. Йому погрожували, шантажували. Останній раз обіцяли розбити йому голову, якщо вийде ще один номер. Влітку 1998 р. був викинутий з вікна п'ятого поверху будинку, де він мешкав. Офіційна версія - самогубство. Свідчення про насильницьку смерть слідством не були взяті до розгляду.

Загірний Василь - Редактор міської газети "Знамя победы" м. Шахтарська. (Донецька обл.). Загинув у автомобільній аварії. Причина смерті не встановлена.

Іванов Володимир - Головний редактор газ. "Севастопольской славы" в м. Севастополі. Загинув 14 квітня 1995 року від вибуху. Експертизою було встановлено, що до вибухівки було додано спеціальну рідину, після якої людина не виживає. В одному з останніх номерів газети Іванов писав: "Влада не може і не повинна любити пресу. Професіоналізм газети проявляється в розумній опозиції до влади. І ця опозиція дозволяє політику будь-якого рівня не втрачати почуття реальності".

Коцюк Віталій - Завідувач відділом культури газети "День". Його було побито невідомими в електричці, потім облито пальною речовиною і підпалено. Помер в лікарні від опіків.

Кузик Ігор - Відповідальний секретар газети Прикарпатського військового округу "Армія України", підполковник. Зник 29 січня 1996 року. Тіло загиблого знайшли в квітні, в рову, майже в центрі Львова.

Лазебников Андрій - Військовий журналіст, начальник прес-центру Чорноморського флоту, капітан І рангу. Застрелений біля під'їзду власного будинку 14 грудня 1993 року

Ляхович Мирон - Редактор газети профспілок Львівщини "Життя і праця". Загинув за нез'ясованих обставин у 1991 році на 36-му році життя.

Мазур Юлій - Редактор незалежної газети "Юг" м. Одеси, народний депутат України. Загинув 1 січня 2001 року - помер від отруєння, знайдений поблизу власного помешкання. Газета "Юг" була відома статтями, які викликали незадоволення влади. Раніше на Юлія Мазура було скоєно три напади, а в редакцію його газети "Юг" підкладали вибуховий пристрій. Був єдиним в Одесі редактором, який виступив проти ГКЧП, послідовно відстоював національно-демократичні принципи.

Мотренко Олександр - Ведучий програми "Кримінальна хроніка", передачі "Суботній експрес" незалежної радіостанції "Транс-М-Радіо". Загинув 28 червня 1996 року від отриманої черепно-мозкової травми. Його побили невідомі на вулиці, неподалік від місця роботи. Один з нападників був у міліцейській формі. Саме він вдарив Мотренка по голові. У лікарні, куди привезли журналіста, уже знаходилися співробітники міліції, які змусили свідків підписати заяву про те, що журналіста били не співробітники міліції, а невідомі.

Османов Юрій - Лідер Національного руху кримських татар, редактор газети "Арекет". 6 листопада 1993 року о 18.15 Османов вийшов з редакції газети і зник. Пізніше було встановлено, що його було жорстоко побито. З сумки загиблого зник блокнот, у якому були записи про поїздку до Туреччини і записи розмови з командуючим Чорноморським Флотом Є. Балтіним. Перед смертю йому неодноразово погрожували по телефону. Погрози посилились після того, як у Туреччині побувала делегація НРКТ, де вперше через пресу було оприлюднено інформацію про становище кримських татар у Криму.

Романенко Віктор - Оператор програми "12 хвилин новин" (ДТРК "Крим"). За офіційним повідомленням "вирішив познімати нічні види під Судаком посковзнувся на крутому схилі, впав у воду і потонув." В його номері виявлено безлад, а з відеокасети видерто плівку.

Рябчиков Владислав - Кореспондент газети "Крымская правда". Його було збито автомобілем в Симферополі увечері 21 квітня 2000 р. Не опритомнюючи, він помер 27 квітня в реанімаційному відділенні міської лікарні Сімферополя. Колеги загиблого заявили, що "міліція не пов'язує те, що сталося, з журналістською діяльністю В.Рябчикова. Слідство не опитало всіх свідків, що знаходилися в цей момент поруч із Владиславом.

Сокульський Іван - Видавець альманаху "Пороги", член Української Гельсінської групи. Обороняючи державний прапор від наруги, був жорстоко побитий на площі м. Дніпропетровська, внаслідок чого помер на початку 90-х років.

Танадайчук Анатолій - Власний кореспондент Вінницької газети "Панорама" в Козятині. Загинув 18 серпня 1996 року. Був знайдений мертвим, на тілі були виявлені сліди від ін'єкцій, що призвели до сердечної недостатності.

Таран Анатолій - Військовий журналіст, підполковник запасу, видавець і редактор газети "Оболонь". 25 березня 1995 р. його було знайдено мертвим на пустирі в напівроздягненому вигляді.

Фрейліх Віктор - Журналіст, історик, викладач Чернівецького державного Університету. Протягом п'яти років у складі групи місцевих активістів-екологів вів розслідування причин загадкової хвороби чернівецьких дітей - облисіння. Незалежні екологи зібрали велику кількість матеріалів, аналізів, що свідчили про причетних до трагедії військових. Зібрані матеріали Фрейліх збирався оприлюднити. Помер у лікарні 24 травня 1995 року від отруєння. Офіційна версія - "отруєння невідомою токсичною речовиною, гостра нирково-печінкова недостатність". Після його смерті матеріали зникли.

Чорна Мар’яна (Мирослава Майорчук) - Журналістка каналу СТБ, керівник аналітичної служби. 24 червня 1997 р. її знайшли повішеною у власній квартирі. Офіційна версія - самогубство. Після смерті було оприлюднено кілька листів, адресованих зокрема, керівникам СТБ Миколі Княжицькому та Володимиру Сивковичу, достовірність яких викликає сумніви у колег Мар’яни.

Чорновіл Вячеслав - Правозахисник, багатолітній політв'язень радянських таборів, журналіст, публіцист, лідер Народного Руху України, народний депутат України. Загинув у автокатастрофі 25 березня 1999 р. за нез'ясованих обставин.

Чудик Василь - Головний редактор радіо "Незалежність". Знайдений мертвим у під’їзді власного будинку (йому перерізали горло уламком розбитого скла). За версією міліції "впав, вдарився об скляну шафу, що стояла в під’їзді поранився і вмер від втрати крові".

Шевченко Петро - Власний кореспондент газети "Киевские ведомости" на Луганщині, депутат обласної Ради. Загинув 13 березня 1997 року. Його повісили в покинутій будівлі за Києвом. Останні публікації - щодо конфлікту між мером Луганська О. Даниловим та обласним управлінням СБУ. За версією колег, напередодні смерті кореспондент поїхав до аеропорту Жуляни не для того, щоб повіситись, а щоб зустріти літак мера і отримати компроментаційні матеріали.

Шепелев Сергій - Редактор газети "Вечірня Вінниця", лідер місцевих правозахисників. Знайдений обгорілим у власній квартирі. Незалежні експерти стверджують, що перед тим, як підпалити помешкання, журналіста прив'язали до ліжка.