|
СПИСКИ РЕПРЕСОВАНИХ
Лесь Танюк
Передмова до книги "Київ: Жертви репресій"
Жертвами неоголошеної війни проти власного народу стали десятки мільйонів людей. За даними науковців, це від сімдесяти до ста десяти мільйонів - вбитих, закатованих, репресованих, засуджених, засланих "в ім'я світлого майбутнього". Цифри вражають. Цивілізований світ ще не знав злочинів такого масштабу. Крім того, це й економіка, яка працювала не на народ, а на компартійну еліту і військовий комплекс, це - наші сини, що полягли за облудну комуністичну примару в Афганістані, Анголі, Чехословаччині, Угорщині, Кубі, це - мільйони доларів, відірвані від наших вдів і сиріт на розкошування компартійних верховод інших країн, це - екологічне знищення України Чорнобилем, хімією, затоплення її родючих чорноземів, це - переслідування, вигнання, знищення українського інтелектуального потенціалу: науковців, істориків, митців, лікарів, письменників, священиків.
Усе це робила КПРС - "розум, честь і совість нашої епохи". КПУ була її складовою частиною і неухильно впроваджувала у життя всі настанови Кремля.
Призвідцям і виконавцям цих жахливих мордувань місце на лаві підсудних Всесвітнього трибуналу за особливо тяжкі злочини перед людством.
"Меморіал" ім. Василя Стуса разом з іншими демократичними організаціями і партіями бере участь у підготовці такого суду: для цього в Парламенті України за ініціативою правозахисних організацій створено групу "Нюрнберг-2", до якої увійшли понад 60 депутатів.
Час минає, але в нас досі немає вичерпних списків репресованих тоталітарним режимом. Спроб надрукувати матеріали для такого зводу було чимало, вийшли десятки книжок, готується й фундаментальне державне видання "Реабілітовані історією", однак цього, звісно, недостатньо.
Підготовка цього офіційного 27-томника відверто затягнулася. Це величезне видання, що, на думку його Головної редакційної колегії, мусило стати загальнонаціональною державною справою, не мало і не має програми. Є лише тезисні настанови, які свідчать про методологічну неспроможність редколегії, якій доручено виконання Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 11 вересня 1992 р. По суті це є механічне перенесення методології видання "Історії міст і сіл України" на енциклопедію боротьби і репресій доби радянської України, що спотворює головне - цілісність історичного процесу боротьби за волю і незалежність України проти комуністичного і всіх інших форм тоталітаризму, розриває єдність цього процесу. Та й головним виконавцем визначено чомусь не УРЕ, не правозахисні товариства, а - Спілку краєзнавців України. Природно, що це викликало гострий протест репресованих і громадськості. Адже до складу Головної редколегії увійшли недавній апологет комунізму академік Ю. Ю. Кондуфор, його висуванець-вихованець Ю. З. Данилюк та інші номенклатурні псевдовчені, кар'єра яких зросла на фальсифікаціях української історії. Ось, виявляється, хто "історію нашу нам розкаже!" (Т. Шевченко).
Та й загальна назва видання - "Реабілітовані історією" - стосується лише жертв репресій і терору тоталітарного режиму. Хоча науково-історична об'єктивність вимагає висвітлення іншого боку - опору нашого народу комуністичному тоталітаризмові. Адже такий опір був, і значний. Тому назва потребує уточнення, адже за межами видання залишаться нереабілітовані герої, яких багато.
З технічного боку автори постанови про реабілітовані жертви більшовицького терору продумали все. Того, хто не просив реабілітації в радянської влади й не реабілітований досі, як, скажімо, вояки УПА, що за незалежність України пройшли енкаведистські катівні й сибірські тюрми, панове академіки "реабілітувати історією" не збираються. І взагалі, - "законники" з Головної редколегії масові незаконні репресії комуністичного режиму злочинами не називають, а боротьбу ОУН-УПА проти цього режиму за незалежність України ставлять під сумнів.
Слово "тоталітаризм" натхненники видання навчилися, нарешті, вимовляти, але продовжують сором'язливо замовчувати, який саме тоталітаризм вони викриватимуть. Це не дивно - старе дуже повільно здає свої позиції - і невиразна ідейна спрямованість видання в його теперішньому вигляді є очевидною.
На нашу думку, це складна проблема, і вирішення її потребує зусиль багатьох людей. Осередки "Меморіалу" та його науковці підключилися до підготовки двадцятисемитомника, і в міру можливості сприяють його виходу. Можливо, ми одержимо колись виправлене й ґрунтовне видання. Але є в нас і свої, чисто "меморіальські", реґіональні програми; документи, спогади в'язнів та списки репресованих регулярно друкуються в газетах, що їх видає "Меморіал", виходять і окремі видання (Львів, Тернопіль, Харків, Кременчук).
Книжка, яку ми вам пропонуємо, частково заповнює київську прогалину. Ці списки за матеріалами прокуратури м. Києва та різних архівів міста склав старший радник юстиції, прокурор Леонід Абраменко, який до того ж особисто протягом багатьох років переглянув тисячі справ і провів велику роботу для реабілітації жертв режиму. Деякі доповнення зробили активісти товариства "Меморіал", в основному це імена репресованих киян - видатних діячів української культури та науки. Звичайно, ці списки не вичерпні, вони доповнюватимуться в наступних виданнях, - у міру опрацювання архівних та інших документів.
Ця книга - І том із започаткованої "Меморіалом" ім. В.Стуса серії видань "Енциклопедія боротьби і репресій". Готуються до друку наступні видання.
Лесь Танюк. Передмова до книги "Київ: Жертви репресій"
"Київ: Жертви репресiй" Списки репресованих
Сергiй Бiлокiнь. Соловки (наукова розвiдка i розстрiльнi списки)
Списки репресованих дiячiв української культури, освiти, науки
Розп'ятi на Хрестi Київськi священики та чернецтво - жертви комунiстичного режиму
|