Цей сiрий плащ. I бриль. I буйнi брови.
Чола ясного лiнiя крута.
Так, це Тодось. Гортанний виспiв мови
I саркастично складенi уста.

Який же вiн iнакший, незбагненний!
Все нiби так — i нiби все не так.
Поет, злидар. Бездомний i шалений,
Що по свiтах бродив, як вовкулак.
I не було нiде йому спокою.
Весь бiлий свiт здавався чорним сном.
I ось тепер — цей камiнь над тобою,
Над гробiвцем. порослим бур'яном.
"Нiхто, нiхто не буде нас жалiти,
Коли крилом вiйне над нами тьма..."
Ну що ж, бур'ян. Вiн теж — немовби квiти,
Коли нiчого iншого нема...
Цей хрест. I напис. Просто. Все до теми,
Ця вiчна пам'ять — брама в забуття.
А вiн лежить — самотнiй i окремий,
Цiлком такий, як був i за життя.

31.V.1979