Чорнобривий паровоз закашляв десь далеко колесами, несміло засвистів у степу, і замурзані села виглянули з-за горбів здивовано, а Половецьке назустріч аж поклонилося, наче хотіло сказати: "Добридень вам!"

Але засіяв сіянець дощ, заїмжилося, і село не поздоровкалося. А на кашель паровоза підвівся з полу в своїй хаті Антон Радіонович Собачка і, потягаючись, голосно сказав до жінки:

— Не люблю, коли бандит сниться. Секретний аґент по бе-бе, а мені цілу ніч, сволоч, сволоч. Нє, ти бра, послухай: вчора ми поймали на лузі Гарячого, а сю ніч — наче горять копиці сіна, якісь чорні свині лізуть у піч, за ними наші заложники…

Антон Радіонович сплюнув додолу, розтер чоботом і промовив:

— Горілий самогон, — говорив тов. Джемс, — вредно пить.

От серед цього саме місця Антон Радіонович натяг лівий чобіт і вигукнув:

— Снідать — раз, онучу без рубця знайти — два і чарку на снідання — три.

На печі шепотіла осокою дітям баба Оксана:

— Ваш батько записує душі, як у граматку, а потім п'є та матір б'є…

І діти боялися батька: коли настане вечір, він уздечку з кілочка та до матері п'яний кричить:

— Ти проти власти йдьош? Уб'ю гадюку…

Аж до самих Смутних горбів Антон Радіонович їхав і думав: "Що казав Джемс про женщину? Женщина і проізводство…"

— Антону Радіоновичу привіт…

А Антон Радіонович:

— Здрастуй. А продналог? Не везеш?

Дядько скривився:

— Пролог! Но! Н-но! — ударив коня і кинув у слід Собачці, — Га? Пролог, каже, а! В банді крутився і тут крутиться!

А Половецьке ранком таке убоге… грязь, дощі…

Шкільні двері, коли одчиняються, позіхають од холоду — нетоплено.

До столу підбігає підтюпцем товариш Джемс:

— Начінайте товариші самі, а докладік сдєлаєт Антон Радіонович.

Антон Радіонович поправляє кобуру револьвера і торжественно йде до вчительської катедри:

— Товариші інтеліґенція і селянство! — починає, пильно вдивляючись в обличчя делеґатів, Собачка. — Вам ізвєсно, хто я такий? Затемнять народ жаждущій знанія і свєта; буржуї сознавали, що когда настанет соціялізм совєтской власті — оні погибнуть і оні погиблі, но йде жестокая боротьба, реками проливається кров і експлоататори народної крові і бандити, напримєр, поймали курінного 3-го куріня, — і повісили на стовпі разом з собакою… А когда ідьоть боротьба не на жизнь, а на смерть, тогда нужно акуратно здать продналог… Дорога тепер плоха, значить подвозить треба скорше… Раз ти здав продналог, тогда не будеш нарікать, що Антон Радіонович не дає дихать, нєт, я тебе пальцем не трону… потому що ти чесний гражданін, а не бандит. Не помогай імперіялізму, котори здавив жалісною рукою красную винтовку, хоче потопить в крові революцію, а здавай продналог: правільно я говорю, ілі нет? Ето важний вопрос, і я ставлю руба: хто за ето, а хто проти? Я кончив.

Тоді посеред школи вимальовується у синьому димі подзьобане віспою лице тов. Джемса:

— Предлагаю, товариші, пропєть інтернаціонал…

Яка осінння туга! Ах, яка грязь надворі…