Четвертий неокласик, Михайло Драй-Хмара народився 28 вересня 1889 р. в с.Малi Канiвцi на Полтавщинi. Його батько, з козакiв, був, мабуть, чужинецького походження, що й засвiдчене в його прiзвищi, яке вiн пiзнiше зукраїнiзував, додавши Хмара. Навчався в Золотоношi, в Черкаськiй гiмназiї, а потiм у Колегiї Павла Галагана, де написав i надрукував наукову працю про iнтермедiї ХVIII ст. Опiсля студiював у Київському унiверситетi, звiдки отримав студiйне вiдрядження за кордон для збирання матерiялiв до наукової працi. Тодi побував у Львовi, Будапештi, Загребi, Белградi та iнших балканських мiстах. Унаслiдок написав розвiдку про хорватського письменника А.. Качича-Мiошича, за що був нагороджений золотою медаллю вiд Київського унiверситету.

Лiтературознавець, iз славiстичним профiлем, Драй-Хмара був професором Кам'янець-Подiльського унiверситету, дописував до харкiвських i київських лiтературних журналiв, надрукував монографiю "Леся Українка" (1926), статтi про бiлоруського поета Максима Богдановича, польського поета Казимира Тетмаєра тощо. Якийсь час працював науковим спiвробiтником комiсiї для дослiдження iсторiї української мови, редагував рiзнi збiрники, в Сiльськогосподарському iнститутi очолював катедру українознавства, а в iншому iнститутi — катедру загального мовознавства. Одним словом, позмiнно працював у кiлькох вищих школах чи наукових iнституцiях як учений славiст.

Поезiї рiдною мовою почав писати пiд час Української революцiї, що повернула до свого лона багатьох письменникiв i науковцiв. Єдина його прижиттєва збiрка "Проростень" вийшла у свiт 1926 р. в Києвi. Але ця маленька книжка, всього на 49 сторiнок, завоювала тривале мiсце в українськiй поезiї. У раннiх символiстичних вiршах можна добачувати вiдгуки нашої визвольної боротьби, яку порiвнює поет до страдницького походу першого християнства — у творi "Я полюбив тебе на п'яту, голодну весну:" (1924). Україну названо орлицею, що "на бiй летiла" i мала "кров на юних крилах i рану посеред чола", а вороги кричали "розпни її, розпни!". Вiрш написано до п'ятирiччя Соборности.

Барвистий вибагливими образами (напр., "вмочає сонце в сонну потязь золототкане полотно", "смуток мiй — немов рубiн, у перстень вправлений", "мрiє млин, немов приколотий метелик"), поет створив цикл "Шехерезада", в якому чутно — нiби на тлi аребесок — подуви Сходу. Однак загальна тональнiсть, як i засоби зображення, вкладаються в неокласичну течiю. Схиляючись до контурної виразности, вiн урочисто декларував:

Це була не гола декларацiя — Драй-Хмара майже в кожен свiй вiрш уводив якесь рiдковживане, але доречне слово, що творить пахощi для читача, заворожує його чар-зiллям українських степiв. Якогось птаха (журавля ?) називає вiн веселиком, узаконює дiялектизми "береки", "товтри", "безматень у вульнi", "погуди", "червоноките просо".

Найбiльшого розголосу набув Драй-Хмара своїм сонетом "Лебедi", в якому алегорично показує долю неокласикiв — "п'ятiрного грона нездоланих спiвцiв", себто Зерова, Филиповича, Бургардта, Рильського i самого себе. Це ж вони "ламали: крижанi лани", розбиваючи "лiд одчаю i зневiр", йдучи у свiти, де "пiнить океан кипучаого життя". Власне цей чудовий сонет, написаний 1928 р., став через кiлька лiт причиною перслiдувань поета. Жоднi його пояснення про зв'язки з "Лебедем" Маллярме (саме тодi вiн був перекладений на українську мову) нiчого не допомогли. Аж надто прозорi були натяки на становище українського письменства та культури взагалi пiд комунiстичним устроєм, а войовничий, повний бадьорости настрiй засвiдчував вiтальнiсть нацiї, пробудженої до державного життя й незалежности вiд Москви, на яку метав громи Микола Хвильовий у лiтературнiй дискусiї.

1933 р. Драй-Хмару заарештували, але звiльнили з якихось причин. Поет почував себе дуже пригнiчено. Другий арешт вiдбувся 4 вересня 1935 р. Сумирну людину, вченого, автора нiчних лiричних поезiй заслали на каторжну працю — рубати лiс на дрова десь на Далекому Сходi. Два роки мучилася слабосила особа, нездатна до тяжкої фiзичної працi. Там же й померла з голоду 1939 р., про що можна судити з його листiв до дружини й дочки Оксани. Цi листи й листiвки змальовують жорстоку нелюдську добу, коли сатрап Сталiн досягав апогею своєї влади, а мiльйони невинних людей гинули вiд куль i вiд знесилення на каторжнiй щоденнiй мотанинi.

Крiм оригiнальних поезiй (незадовго до арешту автор готував другу збiрку до друку, пробував навiть перебудуватися), є в нього майстернi переклади. 1929 р. вийшли окремою книжкою вибранi вiршi М.Богдановича пiд назвою "Вiнок". 1930 р. планували видати "виготовлену неокласиками" (свiдчення Юрiя Клена) антологiю французької поезiї, для якою Драй-Хмара переклав по кiлька вiршiв iз франкомовних поетiв. На жаль, не всi вони збереглися. Те, що вцiлiло, умiщене в книжцi "Поезiї" (Нью-Йорк, 1964), iз супровiдною статтею Оксани Ашер, дочки поета. Там же є першоджерельний "Бiографiчний нарис" та цiна "Бiблiографiя", з десятком фотозняткiв. Треба iз вдячнiстю згадати, що панi Оксана видала книжку про батька англiйською мовою i монографiю (свою докторську дисертацiю, успiшно захищену в Сорбоннi) французькою (в Канадi). Наукове Товариство iм. Шевченка в Нью-Йорку перевидало майже всi дослiдницькi працi Драй-Хмари — "З лiтературно-наукової спадщини" (1979). У Києвi надруковано збiрку поезiй "Вибране" (1969), iз вступною статтею Степана Крижанiвського.