Моя добра приятелька Оксана Буревій, з якою я познайомилася ще 1933-го року в Харкові, а тепер обидві доживаємо віку в Нью-Йорку, запропонувала мені полетіти разом до Торонто, де на початку грудня мав виступати Львівський Театр імені Заньковецької. Одна з трьох п'єс, що їх привіз до Канади цей театр, була історична драма "Павло Полуботок" письменника Костя Буревія, Оксаниного батька, розстріляного в грудні 1934-го року, в так звані "кіровські дні". Все його майно мало бути конфісковане. Дружина Буревія, Клавдія Іванівна, і дочка Оксана, якій тоді йшов 14-ий рік, врятували рукопис драми "Павло Полуботок" і вона була вперше поставлена 1990-го року в театрі імені Заньковецької у Львові. Дізнавшися, що Оксана живе в Нью-Йорку, організатори турне Театру в Канаді запросили її приїхати до Торонто. Я поїхала, так би мовити, "за компанію".

Нас зустріли в аеропорті і автом відвезли до готелю в центрі міста, а наступного дня ми пішли на виставу історичної драми "Павло Полуботок". У Торонто Театр давав свої вистави у великому модерному театрі в центрі міста.

Драму "Павло Полуботок" я читала раніш. Тепер на сцені переді мною і перед канадськими українцями, що заповнили величезний театр, ожила історія, її герої. Я відчула, які близькі до сучасного події, що відбувалися на Україні на початку XVIII століття.

Кінчилася вистава. Ще ніколи в житті я не чула таких громових оплесків, не бачила, щоб артистам дарували стільки квітів.

Ми повернулися до готелю схвильовані, під враженням від чудової вистави: прекрасна гра артистів, гарні декорації, костюми, та й актуальність теми.

У той вечір у Торонтському готелі ми з Оксаною ще довго говорили. Пригадували зустрічі наших родин у Харкові в 1933-34-му роках. Тоді відбувалися арешти, люди були налякані. Але Кость Буревій у нашому тісному товаристві говорив сміливо. Одного вечора прочитав нам спогади про своє заслання в Сибіру ще до революції 1917-го року (ці спогади не збереглися). У вересні 1934-го року Буревій виїхав до Москви, там його заарештували.

Були страшні дні грудня 1934-го року, коли в газетах надрукували повідомлення про арешт української групи так званих “терористів-білогвардійців”, серед яких був Кость Буревій. Десь за тиждень газети повідомили вирок — розстріл — і його виконання. Майно розстріляних мало бути конфісковане.

Я пригадую, в якому розпачі були Оксана з матір'ю. Але за понад півсторіччя призабулося, а може я й не знала тоді, як саме вони врятувати рукопис "Павла Полуботка". Я попрохала Оксану розповісти про це.

Оксана сказала, що, дізнавшись з газет про присуд над батьком, вона зразу ж запакувала батькові рукописи у цератову скатертину і сховала їх на горищі у будинку на Чернишевській вулиці, де вони жили. Незабаром удову з дочкою переселили до значно гіршого помешкання на Зміївській вулиці в Харкові. Пакунок з рукописам Оксана перевезла на саночках, заховала під вугіллям у темній комірчині для палива. Ніколи не заглядала в нього. Відкрила щойно в дні німецької окупації Харкова, вперше розібрала батькові рукописи. Прочитала драму "Павло Полуботок", показала українським літераторам. Уривки з драми надрукував у Харкові журнал “Український Засів”.

Оксана з матір'ю вирішили вирватися на Захід. Валізу з рукописами тягли з собою. Хотіли видати драму "Павло Полуботок" у Львові, та не вийшло. "Павла Полуботка" було видано окремою книжечкою 1948-го року у Мюнхені у видавництві "Орлик".

У Торонто, наступного дня після вистави "Полуботка", Оксана зустрілася з Федором Стригуном, художнім керівником Театру імені Заньковецької. Спитала — як театр дістав драму "Павло Полуботок". Стригун відповів, що він довго шукав цю п'єсу. Вже давненько він прочитав уривки з цієї драми у книжці Юрія Лавріненка "Розстріляне відродження" і загорівся ідеєю — роздобути повний текст "Павла Полуботка" і поставити його в Театрі. Довго шукав. Нарешті одержав книжечку "Павло Полуботок" від прихильників Руху в Мюнхені. Прем'єра п'єси відбулася 8-го грудня 1990-го року, відтоді "Павло Полуботок" іде постійно з великим успіхом.

До Нью-Йорку ми повернулися стомлені, але захоплені Театром імені Заньковецької, глибоко вдячні організаторам його турне в Канаді.