ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ ПРАВОЗАХИСТУ    
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ    

Декларація соціального прогресу і розвитку

Проголошена резолюцією 2542 (XXIV) Генеральної Асамблеї від 11 грудня 1969 року

Генеральна Асамблея, пам'ятаючи про зобов'язання членів Організації Об'єднаних Націй відповідно до Статуту приймати спільні і самостійні дії в співробітництві з Організацією для сприяння підвищенню рівня життя, повній зайнятості й умовам населення економічного і соціального прогресу і розвитку,

підтверджуючи віру в права людини й основні свободи й у принципи миру, достоїнства і цінності людської особистості і соціальної справедливості, проголошені в Статуті,

нагадуючи про принципи, що містяться в Загальній декларації прав людини, Міжнародних пактах про права людини, Декларації прав дитини, Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам, Міжнародній конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації і Декларації Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію усіх форм расової дискримінації, Декларації про поширення серед молоді ідеалів миру, взаємної поваги і взаєморозуміння між народами, Декларації про ліквідацію дискримінації у відношенні жінок і резолюціях Організації Об'єднаних Націй, з огляду на норми, уже встановлені для досягнення соціального прогресу в статутах, конвенціях, рекомендаціях і резолюціях Міжнародної організації праці, Продовольчої і сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй, Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Дитячого фонду Організації Об'єднаних Націй і інших відповідних організацій,

виходячи з переконання, що людина може домогтися повного здійснення своїх сподівань лише в умовах справедливого соціального порядку і що, отже, кардинальне значення має прискорення соціального й економічного прогресу всюди, що сприяє міжнародному миру і солідарності,

виходячи з переконання, що міжнародний мир і безпека, з одного боку, і соціальний прогрес і економічний розвиток - з іншого, знаходяться в тісній взаємозалежності і взаємно впливають один на одного,

переконана в тім, що мирне співіснування, дружні відносини і співробітництво серед держав з різними соціальними, економічними і політичними системами можуть сприяти соціальному розвитку,

підкреслюючи взаємозалежність економічного і соціального розвитку в рамках більш широкого процесу росту і перетворення, а також значення стратегії комплексного розвитку, що цілком враховує соціальні аспекти на всіх стадіях,

шкодуючи про недостатній прогрес, досягнутий у світовому соціальному стані, незважаючи на зусилля держав і міжнародного співтовариства,

визнаючи, що основну відповідальність за розвиток країн, що розвиваються, несуть самі ці країни, і підтверджуючи нагальну потребу зменшити і, в остаточному підсумку, ліквідувати розрив між рівнем життя економічно більш розвинених країн і країн, що розвиваються, з цією метою держави-члени повинні нести відповідальність за проведення внутрішньої зовнішньої політики, спрямованої на сприяння соціальному розвитку в усьому світі і, зокрема, на надання допомоги країнам, що розвиваються, у прискоренні їхнього економічного зростання,

визнаючи термінову необхідність присвятити справі миру і соціального прогресу ресурси, що витрачаються на озброєння і непродуктивно витрачаються на конфлікти і знищення,

усвідомлюючи внесок, що наука і техніка можуть зробити на задоволення загальних потреб людства,

вважаючи, що першочерговою задачею всіх держав і міжнародних організацій є усунення з життя суспільства всіх негараздів і перешкод на шляху соціального прогресу, і, насамперед, таких, як нерівність, експлуатація, війна, колоніалізм і расизм,

бажаючи сприяти прогресу всього людства в справі досягнення цих цілей і перебороти всі перешкоди на шляху їхнього здійснення,

урочисто проголошує дану Декларацію соціального прогресу і розвитку і закликає до здійснення національних і міжнародних дій з метою використання її як загальної основи політики соціального розвитку:

Частина І

Принципи

Стаття 1

Усі народи і всі люди, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, віросповідання, національності, етнічного походження, сімейного чи соціального стану, або політичних чи інших переконань, мають право жити в гідних умовах і в умовах свободи і користуватися плодами соціального прогресу і повинні, зі своєї сторони, сприяти йому.

Стаття 2

Соціальний прогрес і розвиток ґрунтуються на повазі достоїнства і цінності людської особистості і забезпечують розвиток прав людини і соціальної справедливості, що вимагає:

a) негайної й остаточної ліквідації усіх форм нерівності, експлуатації народів і окремих осіб, колоніалізму, расизму, включаючи нацизм і апартеїд, і всякої іншої політики й ідеології, що суперечать цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй;

b) визнання й ефективного здійснення цивільних і політичних прав, а також економічних, соціальних і культурних прав без усякої дискримінації.

Стаття 3

Основними умовами соціального прогресу і розвитку вважаються:

a) національна незалежність, заснована на праві народів на самовизначення;

b) принцип невтручання у внутрішні справи держав;

c) повага суверенітету і територіальної цілісності держав;

d) невід'ємний суверенітет кожної держави над своїми природними багатствами і ресурсами;

e) право і відповідальність кожної держави і, у тій мірі, у якій це стосується кожної нації і народу, вільно визначати свої власні цілі соціального розвитку, встановлювати свій порядок черговості і визначати, відповідно до принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй, засоби і методи їхнього досягнення без усякого втручання ззовні;

f) мирне співіснування, мир, дружні відносини і співробітництво держав незалежно від розходжень між їх соціальними, економічними і політичними системами.

Стаття 4

Родині як основному осередку суспільства і природного середовища для росту і благополуччя всіх її членів, особливо дітей і молоді, повинні надаватися допомога і захист, для того щоб вона могла цілком виконувати свої обов'язки в колективі. Батьки мають виключне право вільно і з повною відповідальністю визначати число своїх дітей і терміни між їх народженням.

Стаття 5

Соціальний прогрес і розвиток вимагають повного використання людських ресурсів, включаючи, зокрема:

a) заохочення творчої ініціативи в атмосфері освіченої суспільної думки;

b) розподіл інформації національного і міжнародного характеру з метою розвитку в особистості усвідомлення змін, що відбуваються в суспільстві в цілому;

c) активна участь всіх елементів суспільства, в індивідуальному порядку чи через асоціації, у визначенні і здійсненні загальних цілей розвитку в умовах повної поваги основних свобод, закріплених у Загальній декларації прав людини;

d) особам, що перебувають в несприятливих умовах чи економічно відсталим прошаркам населення забезпечення рівних можливостей соціального й економічного розвитку з метою створення ефективного інтегрованого суспільства.

Стаття 6

Соціальний розвиток вимагає надання кожній людині права на працю і вільний вибір заняття.

Соціальний прогрес і розвиток вимагають участі всіх членів суспільства в продуктивній і суспільно корисній праці і встановлення, відповідно до прав людини й основних воль, а також відповідно до принципів справедливості і соціальної функції власності, таких форм власності на землю і засоби виробництва, що виключають будь-які форми експлуатації людини, забезпечують рівні права на власність для всіх і створюють умови, що ведуть до справжньої рівності серед людей.

Стаття 7

Швидке збільшення національного доходу і багатства і їхній справедливий розподіл серед усіх членів суспільства лежать в основі всякого соціального прогресу, і тому вони повинні бути в центрі діяльності кожної держави й уряду.

Поліпшення положення країн, що розвиваються, у міжнародній торгівлі, зокрема шляхом забезпечення країнам, що розвиваються сприятливих умов торгівлі і справедливих і вигідних цін для збуту їхніх товарів необхідно для того, щоб дати можливість збільшити національний доход і сприяти соціальному розвитку.

Стаття 8

Кожному уряду належить першорядна роль і кінцева відповідальність у справі забезпечення соціального прогресу і добробуту його народу, планування заходів соціального розвитку як частини всебічних планів розвитку, об'єднання чи заохочення і координації всіх національних зусиль для досягнення цієї мети і здійснення необхідних змін у соціальній структурі. При плануванні заходів в області соціального розвитку належним чином враховуються розмаїтість у потребах і розвинутих районів і районів, що розвиваються, міських і сільських районів кожної країни.

Стаття 9

Соціальний прогрес і розвиток - загальна справа міжнародного співтовариства, що шляхом погоджених міжнародних дій доповнює національні зусилля, спрямовані на підвищення рівня життя народів.

Соціальний прогрес і економічний ріст вимагають визнання загальної зацікавленості всіх націй у розвідці, охороні, використанні й експлуатації винятково в мирних цілях і в інтересах усього людства районів навколишнього середовища, таких як космічний простір, дно морів і океанів і його надр за межами національної юрисдикції, відповідно до принципів і цілей Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Частина ІІ

Цілі

Соціальний прогрес і розвиток повинні бути спрямовані на постійне підвищення матеріального і духовного рівня життя всіх членів суспільства при повазі і здійсненні прав людини й основних свобод шляхом досягнення наступних головних цілей:

Стаття 10

a) Забезпечення права на працю на всіх рівнях, права створювати професійні союзи й асоціації робітників і укладати колективні договори; сприяння повної продуктивної зайнятості, створення справедливих і сприятливих умов роботи для всіх, включаючи поліпшення санітарних умов і охорони праці, забезпечення без якої-небудь дискримінації справедливої винагороди за працю, установлення мінімального рівня заробітної плати, досить високого для забезпечення задовільного рівня життя; захист споживача;

b) Ліквідація голоду і недоїдання і гарантія права на належне харчування;

c) Ліквідація убогості; забезпечення неухильного підвищення рівня життя, а також справедливий і рівномірний розподіли доходів;

d) Досягнення найвищого рівня охорони здоров'я і забезпечення охорони здоров'я всього населення, по можливості, безкоштовно;

e) Викорінювання неграмотності, забезпечення права на загальний доступ до культури і на безкоштовне обов'язкове навчання на початковому рівні, і на безкоштовне навчання на всіх рівнях; підвищення загального рівня освіти протягом усього життя;

f) Забезпечення всіх, особливо осіб, що мають низькі прибутки і великі родини, задовільними житлами і комунальним обслуговуванням.

Соціальний прогрес і розвиток повинні бути рівною мірою спрямовані на досягнення наступних головних цілей:

Стаття 11

a) Надання всебічного соціального забезпечення і послуг соціального піклування, створення і поліпшення системи соціального забезпечення і страхування для всіх осіб, що через хворобу, непрацездатність чи похилий віку тимчасово чи постійно не можуть заробляти на життя, з метою забезпечення належного рівня життя для таких осіб, їхніх родин і утриманців;

b) Охорона прав матері і дитини; турбота про виховання і здоров'я дітей, проведення заходів, спрямованих на охорону здоров'я і добробуту жінок і особливо працюючих матерів під час вагітності і дитячого віку їхніх дітей, а також матерів, заробіток яких є єдиним джерелом забезпечення родини; надання жінкам відпусток і посібників у зв'язку з вагітністю і материнством зі збереженням за ними місця роботи і зарплати;

c) Захист прав і забезпечення добробуту дітей, старих і інвалідів; забезпечення захисту людей, що страждають фізичними і розумовими недоліками;

d) Виховання молоді в дусі ідеалів справедливості і миру, взаємної поваги і розуміння між народами; поширення серед неї цих ідеалів; сприяння повній участі молоді в процесі національного розвитку;

e) Проведення заходів в області соціального захисту й усунення умов, що породжують злочинність, правопорушення й особливо злочинність неповнолітніх;

f) Гарантія того, що до відома кожної людини без якої-небудь дискримінації будуть доведені його права й обов'язки і що він буде одержувати необхідну допомогу в здійсненні й охороні своїх прав.

Далі, соціальний прогрес і розвиток повинні бути спрямовані на досягнення наступних головних цілей:

Стаття 12

a) Створення умов для швидкого і неухильного соціального й економічного розвитку, особливо в країнах, що розвиваються: зміна міжнародних економічних відносин, застосування нових і ефективних методів міжнародного співробітництва, при яких рівність можливостей повинна бути прерогативою як країн, так і окремих осіб усередині країни;

b) Ліквідація усіх форм дискримінації й експлуатації і всякої іншої практики й ідеології, що суперечать цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй;

c) Ліквідація усі форм іноземної економічної експлуатації, зокрема експлуатації, здійснюваної міжнародними монополіями, для того щоб дати народу кожної країни можливість цілком скористатися благами своїх національних ресурсів.

І, нарешті, соціальний прогрес і розвиток повинні бути спрямовані на досягнення наступних головних цілей:

Стаття 13

a) Рівноправна участь розвитих і країн, що розвиваються, у використанні досягнень науки і техніки, усе більш широке застосування науки і техніки на благо соціального розвитку суспільства;

b) Установлення гармонійної рівноваги між науковим, технічним і матеріальним прогресом і інтелектуальним, духовним, культурним і моральним розвитком людства;

Частина ІІІ

Засоби і методи

На основі принципів, викладених у даній Декларації, для досягнення цілей соціального прогресу і розвитку потрібна мобілізація необхідних ресурсів шляхом національних чи міжнародних дій з наданням особливої уваги таким засобам і методам, як:

Стаття 14

a) Планування соціального прогресу і розвитку як складова частина планування загального пропорційного розвитку;

b) Установлення, де це необхідно, національних систем по розробці і проведенню в життя соціальної політики і програм, сприяння з боку зацікавлених держав плановому регіональному розвитку з обліком різних регіональних умов і потреб, зокрема розвитку районів, що знаходяться в несприятливих чи відсталих умовах у порівнянні з іншою частиною країни;

c) Заохочення основних і прикладних соціальних досліджень, особливо порівняльних міжнародних досліджень, стосовно до планування і виконання програм соціального розвитку.

Стаття 15

a) Уживання заходів для забезпечення належним чином ефективної участі всіх елементів суспільства в розробці і виконанні національних планів і програм економічного і соціального розвитку;

b) Уживання заходів для розширення участі широких народних мас в економічному, соціальному, культурному і політичному житті країн за посередництвом національних урядових органів і неурядових організацій, кооперативів, сільських асоціацій, організацій трудящих і роботодавців, а також жіночих і молодіжних організацій за допомогою таких методів, як національні і регіональні плани соціального чи економічного прогресу й общинного розвитку, з метою досягнення повної інтеграції національного суспільства, прискорення процесу соціальної мобільності і зміцнення демократичної системи;

c) Мобілізація суспільної думки як на національному, так і на міжнародному рівні в підтримку принципів і цілей соціального прогресу і розвитку;

d) Поширення соціальної інформації на національному і міжнародному рівнях, для того щоб доводити до відома населення обставини, що змінюються, у суспільстві в цілому і просвіщати споживача.

Стаття 16

a) Максимальна мобілізація всіх національних ресурсів і їх раціональне й ефективне використання, сприяння збільшенню і прискоренню продуктивних капіталовкладень у соціальній і економічній областях і в області зайнятості, орієнтації суспільства в напрямку процесу розвитку;

b) Прогресивне збільшення необхідних бюджетних і інших ресурсів, що необхідні для фінансування соціальних аспектів розвитку;

c) Досягнення справедливого розподілу національного доходу шляхом використання, зокрема, податкової системи і державних витрат як інструмент справедливого розподілу і перерозподілу доходу для сприяння соціальному прогресу;

d) Уживання заходів, спрямованих на недопущення такого відтоку капіталу з країн, що розвиваються, що міг би завдати шкоди їх економічному і соціальному розвитку.

Стаття 17

a) Уживання заходів для прискорення процесу індустріалізації, особливо в країнах, що розвиваються, з належним обліком її соціальних аспектів в інтересах усього населення; розвиток відповідної організаційної і законодавчої структури, що сприяє безупинному і всебічному росту промислового сектора; уживання заходів по подоланню несприятливих соціальних наслідків, що можуть виникнути в результаті урбанізації й індустріалізації, включаючи автоматизацію; підтримка належної рівноваги між сільським і міським розвитком і, зокрема, уживання заходів по оздоровленню умов життя передусім у великих промислових центрах;

b) Комплексне планування з метою розв'язання проблем урбанізації і містобудування;

c) Розробка всебічних планів розвитку сільських районів з метою підвищення життєвого рівня сільського населення і полегшення таких відносин між містом і селом і відповідного розподілу населення, що будуть сприяти рівноправному національному розвитку і соціальному прогресу;

d) Уживання заходів для відповідного контролю над використанням землі в інтересах суспільства.

Досягнення цілей соціального прогресу і розвитку рівною мірою вимагає запровадження наступних засобів і методів:

Стаття 18

a) Прийняття відповідних законодавчих, адміністративних і інших заходів для забезпечення для всіх не тільки політичних і цивільних прав, але і повного здійснення економічних, соціальних і культурних прав без будь-якої дискримінації;

b) Сприяння заснованим на демократичних принципах соціальним і організаційним реформам і стимулам до змін, що необхідні для усунення усіх форм дискримінації й експлуатації і ведуть до високих темпів економічного і соціального прогресу, включаючи аграрну реформу, при якій системи землеволодіння і землекористування щонайкраще служили би цілям соціальної справедливості й економічного розвитку;

c) Уживання заходів для різного збільшення і диверсифікованості сільськогосподарського виробництва, зокрема шляхом проведення демократичних аграрних реформ, з метою забезпечення достатнього і добре збалансованого постачання продовольством, справедливого розподілу його серед усього населення і поліпшення норм харчування;

d) Уживання заходів по впровадженню, за участю уряду, програм будівництва недорогих жител як у сільських, так і в міських районах;

Стаття 19

a) Надання безкоштовного обслуговування в області охорони здоров'я всьому населенню і забезпечення того, щоб відповідні профілактичні і лікувальні установи, а також медичне обслуговування були доступні усім;

b) Прийняття і запровадження законодавчих мір і адміністративних положень з метою здійснення всебічних програм в області соціального забезпечення і соціального піклування, а також поліпшення і координації існуючого обслуговування;

c) Уживання заходів і надання обслуговування в області соціального забезпечення робітникам-мігрантам і їхнім родинам відповідно до положень Конвенції N97 Міжнародної організації праці й інших міжнародних документів, що стосуються робітників-мігрантів;

d) Уживання належних заходів по відновленню працездатності осіб з розумовими чи фізичними вадами, особливо дітей і молоді, для того щоб допомогти їм у можливо повній мірі стати корисними членами суспільства; такі заходи повинні включати надання лікування і технічних пристосувань, можливостей утворення, професійної і соціальної орієнтації, навчання і пільг при працевлаштуванні, а також надання інших видів необхідної допомоги, створення соціальних умов, у яких непрацездатні особи не піддавалися би дискримінації через своїх недоліків.

Стаття 20

a) Надання повних демократичних воль професійним союзам, свободи асоціацій для всіх трудящих, включаючи право на укладання колективних договорів і страйку, визнання права створювати інші організації трудящих; забезпечення можливості для більш широкої участі професійних союзів в економічному і соціальному розвитку; ефективна участь усіх членів професійних союзів у рішенні економічних і соціальних питань, що торкаються їхніх інтересів;

b) Поліпшення умов гігієни і безпеки праці робітників за допомогою відповідних технологічних і законодавчих заходів і забезпечення матеріальних умов для здійснення цих заходів, включаючи обмеження робочих годин;

c) Уживання відповідних заходів для розвитку гармонійних промислових відносин.

Стаття 21

a) Підготовка національних кадрів і персоналу, включаючи адміністративний, управлінський, професійний і технічний персонал, необхідний для соціального розвитку і здійснення планів і політики загального розвитку;

b) Уживання заходів з метою прискорення розширення і поліпшення загальної професійної і технічної освіти, підготовка і перепідготовка кадрів, що повинне забезпечуватися безкоштовно на всіх рівнях;

c) Підвищення загального рівня освіти; розвиток і розширення національних засобів масової інформації, їх раціональне і повне використання для забезпечення безперервного процесу освіти всього населення і заохочення до участі його в області соціального розвитку; конструктивне використання вільного часу, особливо часу дітей і підлітків;

d) Розробка національної і міжнародної політики і заходів, спрямованих на те, щоб уникнути "відпливу умів" і його несприятливих наслідків.

Стаття 22

a) Розробка і координація політики і заходів, спрямованих на зміцнення істотно важливих функцій родини як основного осередку суспільства;

b) Розробка і введення в необхідних випадках програм в області народонаселення в рамках національної демографічної політики і як складову частину загального медичного обслуговування, у тому числі програм навчання, підготовки персоналу і надання родинам знань і засобів, що дали б їм можливість здійснювати своє право на вільне і відповідальне рішення питання про число дітей і проміжки між їх народженням;

c) Створення в інтересах дітей і працюючих батьків відповідних дитячих установ.

Досягнення цілей соціального прогресу і розвитку вимагає, нарешті, запровадження наступних засобів і методів.

Стаття 23

a) Установлення для країн, що розвиваються, завдань у відношенні темпів економічного росту в рамках політики Організації Об'єднаних Націй в області розвитку, досить високих, щоб забезпечити значне прискорення їхніх темпів росту;

b) Надання більшої допомоги на більш сприятливих умовах; виконання завдання по наданню допомоги в обсязі не менш 1 відсотка валового національного продукту (у ринкових цінах) передових в економічних відносинах країн; загальне полегшення умов надання позик країнам, що розвиваються, шляхом установлення низьких пільгових ставок на позики і тривалі пільгові терміни погашення позик, а також гарантія того, що надання таких позик буде ґрунтуватися строго на соціально-економічних критеріях, що не залежать від яких-небудь політичних розумінь;

c) Надання технічної, фінансової і матеріальної допомоги як на двосторонній, так і на багатобічній основі в можливо більш повному обсязі і на сприятливих умовах, поліпшення координації міжнародної допомоги для досягнення соціальних цілей національних планів розвитку;

d) Надання країнам, що розвиваються, технічної, фінансової і матеріальної допомоги і створення сприятливих умов, для того щоб допомогти цим країнам безпосередньо здійснювати експлуатацію їхніх національних ресурсів і природних багатств і тим самим дозволити народам цих країн повною мірою скористатися своїми національними ресурсами;

e) Розширення міжнародної торгівлі, заснованої на принципах рівності і недопущення дискримінації; виправлення положення країн, що розвиваються, у міжнародній торгівлі за допомогою справедливих умов торгівлі; уведення загальної, не заснованої на взаємності, недискримінаційної системи преференцій для експорту країн, що розвиваються, у розвиті країни; укладання і виконання загальних і всебічних товарних угод і фінансування достатніх буферних запасів міжнародними фінансовими установами.

Стаття 24

a) Посилення міжнародного співробітництва з метою забезпечення міжнародного обміну інформацією, знаннями і досвідом в області соціального прогресу і розвитку;

b) Можливо більш широке міжнародне технічне, наукове і культурне співробітництво і взаємне використання досвіду країн з різними економічними і соціальними системами і з різним рівнем розвитку на основі взаємної вигоди і суворого дотримання і поваги національного суверенітету;

c) Усе більш широке застосування науки і техніки для соціального й економічного розвитку, заходу щодо передачі країнам, що розвиваються, технічних знань, включаючи технологію виробництва і патенти, а також заходу щодо обміну цими знаннями.

Стаття 25

a) Розробка правових і адміністративних заходів для захисту і поліпшення навколишнього середовища як на національному, так і на міжнародному рівні.

b) використання й експлуатація, відповідно до належних міжнародних норм, ресурсів таких районів навколишнього середовища, як космічний простір і дно морів і океанів і його надр за межами дії національної юрисдикції на додаток до наявного в будь-якій країні, незалежно від її географічного положення, національним ресурсам для досягнення економічного і соціального прогресу і розвитку, з приділенням особливої уваги інтересам і потребам країн, що розвиваються.

Стаття 26

Відшкодування, включаючи реституції і репарації, збитку як соціального, так і економічного характеру, заподіяного в результаті агресії і незаконної окупації території агресором.

Стаття 27

a) Досягнення загального і повного роззброювання і поступове спрямування ресурсів, що вивільняються, на використання для економічного і соціального прогресу і добробуту всіх народів і, зокрема, на благо країн, що розвиваються.

b) Уживання заходів, що сприяють роззброюванню, включаючи, зокрема, повну заборону випробувань ядерної зброї, заборона розробки, виробництва і нагромадження запасів хімічної і бактеріологічної (біологічної) зброї і недопущення забруднення океанів і внутрішніх вод відходами ядерного виробництва.

Про "Меморіал" | "Розстріляне відродження" (освітня програма)
Офіційні документи правозахисту | Репресії сьогодні | Видатнi особистостi правозахисту
Списки репресованих | Каральна система | Науковi розвiдки | Мемуаристика
Новi видання. Рецензiї. Анонси | Нашi автори | Наш e-mail
Подяка за допомогу
На початок сайту | На першу сторiнку | На початок сторiнки