ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ ПРАВОЗАХИСТУ    
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ    

Конвенція про волю асоціації і захист права на організацію

Прийнята 9 липня 1948 року на тридцять першій сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці

Вступ у силу: 4 липня 1950 року у відповідності зі статтею 15.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, яка скликана в Сан-Франциско Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 17 червня 1948 року на свою тридцять першу сесію, вирішивши прийняти у формі конвенції ряд пропозицій про волю асоціації і захисту права на організацію, що є сьомим пунктом порядку денного сесії, приймаючи до уваги, що преамбула Статуту Міжнародної організації праці проголошує в числі засобів, здатних поліпшити умови праці і забезпечити світ, визнання принципу волі асоціації, приймаючи до уваги, що Філадельфійська декларація знову проголосила, що воля слова і воля асоціації є необхідними умовами постійного прогресу, приймаючи до уваги, що Міжнародна конференція праці на своїй тридцятій сесії одноголосно прийняла принципи, що повинні бути покладені в основу міжнародної регламентації, приймаючи до уваги, що Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй на своїй другій сесії приєдналася до цих принципів і просила Міжнародну організацію праці продовжувати додавати всіх зусиль з метою прийняття однієї чи декількох міжнародних конвенцій, приймає цього дев'ятого дня липня тисяча дев'ятсот сорок восьмого року нижченаведену Конвенцію, що буде іменуватися Конвенцією 1948 року про волю асоціації і захисту права на організацію:

Розділ І

Свобода асоціацій

Стаття 1

Кожен член Міжнародної організації праці, у відношенні якого дана Конвенція набрала сили, зобов'язується провести в життя нижченаведені постанови.

Стаття 2

Трудящі і підприємці без будь-якого розрізнення мають право створювати по своєму вибору організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації на єдиній умові підпорядкування статутам цих останніх.

Стаття 3

1. Організації трудящих і підприємців мають право виробляти свої статути й адміністративні регламенти, вільно обирати своїх представників, організовувати свій апарат і свою діяльність і формулювати свою програму дій.

2. Державні влади повинні утримуватися від усякого втручання, здатного обмежити це право чи перешкодити його законному здійсненню.

Стаття 4

Організації трудящих і підприємців не підлягають розпуску чи тимчасовій забороні в адміністративному порядку.

Стаття 5

Організації трудящих і підприємців мають право створювати федерації і конфедерації, а також право приєднуватися до них, і кожна така організація, чи федерація конфедерація має право вступати в міжнародні організації трудящих і підприємців.

Стаття 6

Постанови статей 2, 3 і 4 застосовуються до федерацій і конфедерацій організацій трудящих і підприємців.

Стаття 7

Придбання прав юридичної особи організаціями трудящих і підприємців, їхніми федераціями і конфедераціями не може підлягати умовам, здатним перешкодити застосуванню постанов статей 2, 3 і 4.

Стаття 8

1. При здійсненні прав, визнаних за ними дійсною Конвенцією, трудящі, підприємці і їхні відповідні організації повинні, так само як і інші особи чи організовані колективи, дотримуватися законності.

2. Національне законодавство не повинне торкатися гарантій, передбачених дійсною Конвенцією, і повинно застосовуватися таким чином, щоб не порушувати їх.

Стаття 9

1. Національне законодавство повинне визначати, якою мірою гарантії, передбачені дійсною Конвенцією, будуть застосовуватися до збройних сил і поліції.

2. Відповідно до принципів, викладених в пункті 8 статті 19 Статуту Міжнародної організації праці, ратифікація даної Конвенції яким-небудь членом Організації не повинна розглядатися як та, яка торкається існуючих законів, рішень судових органів, звичаїв чи угод, що надають членам збройних сил і поліції гарантії, передбачені дійсною Конвенцією.

Стаття 10

У даній Конвенції термін "організація" означає всяку організацію чи трудящих підприємців, що має метою забезпечення і захист інтересів чи трудящих чи підприємців.

Розділ II

Захист права на організацію

Стаття 11

Кожен член Міжнародної організації праці, у відношенні якого дійсна Конвенція набрала сили, зобов'язується прийняти всі необхідні і відповідні міри з метою гарантувати трудящим і підприємцям вільне здійснення права на організацію.

Розділ III

Різні положення

Стаття 12

1. У відношенні територій, згаданих у статті 35 Статуту Міжнародної організації праці, зміненого відповідно до Акту про виправлення 1946 року до Статуту Міжнародної організації праці, за винятком територій, згаданих у пунктах 4 і 5 ці статті, кожен член Організації, що ратифікує дійсну Конвенцію, повинен направити Генеральному директору Міжнародного бюро праці одночасно з документом про ратифікацію або в можливо короткий термін після ратифікації заяву з вказівкою:

a) територій, у відношенні яких він зобов'язується застосовувати положення Конвенції без змін;

b) територій, у відношенні яких він зобов'язується застосовувати положення Конвенції зі змінами, і деталей цих змін;

c) територій, на яких Конвенція не буде застосовуватися, і в цьому випадку причин, по яких вона не буде застосовуватися;

d) територій, у відношенні яких він резервує своє рішення.

2. Зобов'язання, згадані в підпунктах a) і b) пункту 1 дійсної статті, будуть вважатися невід'ємною частиною документа про ратифікацію і призведуть до однакових з ним наслідків.

3. Будь-який член Організації може за допомогою нової заяви відмовитися від усіх чи від частини застережень, зроблених у його попередній заяві відповідно до підпунктів b), c) і d) пункту 1 дійсної статті.

4. Будь-який член Організації може в періоди, протягом яких дійсна Конвенція може бути денонсована відповідно до положень статті 16, направити Генеральному директору нову заяву, що змінює в будь-якім іншім відношенні умови будь-якої попередньої заяви і повідомляє про існуюче положення на визначених територіях.

Стаття 13

1. У тому випадку, коли питання, про які йдеться в даній Конвенції, входять у компетенцію влади території, що не входить до складу метрополії, член Організації, відповідальний за міжнародні відносини цієї території, може за згодою з урядом цієї території направити Генеральному директору Міжнародного бюро праці заяву про прийняття зобов'язань по дійсній Конвенції від імені такої території.

2. Заява про прийняття зобов'язань по дійсній Конвенції може бути спрямована Генеральному директору Міжнародного бюро праці:

a) двома чи більше членами Організації у відношенні будь-якої території, що знаходиться під їхнім спільним керуванням;

b) будь-якою міжнародною владою, відповідальної за керування територією згідно Статуту Організації Об'єднаних Націй чи будь-якої іншої діючої постанови у відношенні цієї території.

3. У заявах, що направляються Генеральному директору Міжнародного бюро праці відповідно до положень попередніх пунктів дійсної статті, повинне вказуватися, чи будуть положення Конвенції застосовуватися на цій території без змін чи зі змінами; у випадку, якщо в заяві вказується, що положення Конвенції будуть застосовуватися зі змінами, у ньому повинно бути уточнене, у чому складаються ці зміни.

4. Зацікавлені член чи члени Організації чи міжнародна влада можуть за допомогою нової заяви відмовитися цілком чи частково від права скористатися змінами, обговореними в якій-небудь попередній заяві.

5. Зацікавлені член чи члени Організації чи міжнародна влада можуть у періоди, коли Конвенція може бути денонсована відповідно до положень статті 16, направити Генеральному директору Міжнародного бюро праці нову заяву, що змінює в будь-якім іншім відношенні умови будь-якої попередньої заяви і, що сповіщає про існуюче положення у відношенні застосування цієї Конвенції.

Розділ IV

Заключні постанови

Стаття 14

Офіційні документи про ратифікацію дійсної Конвенції будуть направлятися Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 15

1. Дійсна Конвенція буде зв'язувати тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію будуть зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набере сили через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Згодом дійсна Конвенція буде набирати сили у відношенні кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 16

1. Будь-який член Організації, що ратифікував дійсну Конвенцію, може після закінчення десятилітнього періоду з моменту її первісного вступу в силу денонсувати її за допомогою акта про денонсацію, спрямованого Генеральному директору Міжнародного бюро праці і зареєстрованого ним. Денонсація набирає сили через рік після реєстрації документа про денонсацію.

2. Будь-який член Організації, що ратифікував дійсну Конвенцію, який у річний термін після закінчення згаданого в попередньому пункті десятилітнього періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у даній статті, буде зв'язаний на наступний період у десять років і згодом зможе денонсувати дійсну Конвенцію після закінчення кожного десятилітнього періоду в порядку, встановленому в даній статті.

Стаття 17

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці буде сповіщати всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, заяв і актів про денонсацію, отриманих їм від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Міжнародної організації праці про реєстрацію отриманого їм другого документа про ратифікацію, Генеральний директор зверне увагу членів Організації на дату вступу дійсної Конвенції в силу.

Стаття 18

Генеральний директор Міжнародного бюро праці буде направляти Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації у відповідності зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні зведення щодо всіх документів про ратифікацію, заяв і актів про денонсацію, зареєстрованих їм відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 19

Після закінчення кожного десятилітнього періоду після вступу в силу даної Конвенції Адміністративна рада Міжнародного бюро праці буде представляти Генеральній конференції доповідь про застосування дійсної Конвенції і вирішувати, чи варто включати до порядку денного Конференції питання про її повний чи частковий перегляд.

Стаття 20

1. У випадку, якщо Конференція прийме нову Конвенцію, яка цілком чи частково передбачає дійсну Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачене зворотне, то:

a) ратифікація яким-небудь членом Організації нової, переглядаючої конвенції спричинить автоматично, незалежно від положень статті 16, негайну денонсацію дійсної Конвенції за умови, що нова, переглядаюча конвенція набрала сили;

b) починаючи з дати вступу в силу нової, переглядаючої конвенції дійсна Конвенція буде закрита для ратифікації її членами Організації.

2. Дана Конвенція залишається у всякому разі в силі за формою і змістом у відношенні тих членів Організації, що її ратифікували, але не ратифікували нову, переглядаючу конвенцію.

Стаття 21

Французький і англійський тексти даної Конвенції мають однакову силу.

Приведений вище текст є справжнім текстом Конвенції, належним чином прийнятою Генеральною конференцією Міжнародної організації праці на її тридцять першій сесії, що відбулася в Сан-Франциско і закінчилися десятого липня 1948 року.

У посвідчення чого дійсну Конвенцію підписали цього тридцять першого серпня 1948 року.

Про "Меморіал" | "Розстріляне відродження" (освітня програма)
Офіційні документи правозахисту | Репресії сьогодні | Видатнi особистостi правозахисту
Списки репресованих | Каральна система | Науковi розвiдки | Мемуаристика
Новi видання. Рецензiї. Анонси | Нашi автори | Наш e-mail
Подяка за допомогу
На початок сайту | На першу сторiнку | На початок сторiнки