|
ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ ПРАВОЗАХИСТУ
РАДА ЄВРОПИ
Конвенція про захист прав і основних свобод людини
відкрита для підписання державами-членами Ради Європи у Римі 4 листопада 1950 року
Набрання чинності:3 вересня 1953 року
Стислий виклад договору
Європейська конвенція з прав людини визначає низку основних прав і свобод (право на життя, заборона катувань, заборона рабства та примусової праці, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий судовий розгляд, ніякого покарання без закону, право на повагу до особистого і сімейного життя, свобода думки, совісті та релігії, свобода виявлення поглядів, свобода мирних зборів і асоціації, право на одруження, право на ефективний засіб захисту, заборона дискримінації). Ще одна низка прав гарантується додатковими протоколами до Конвенції. Сторони зобов`язуються гарантувати всі права та свободи кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією.
Конвенція також створює міжнародний механізм застосування її положень. Для забезпечення дотримання зобов`язань, взятих Сторонами, у Страсбурзі створено Європейський суд з прав людини. Він розглядає індивідуальні та міждержавні заяви. На прохання Комітету міністрів Ради Європи Суд може також надавати консультативні висновки щодо тлумачення Конвенції та протоколів до неї.
Після набрання чинності Протоколом No. 11 до Конвенції 1 листопада 1998 року контрольний механізм, створений Конвенцією, було перебудовано. Відтоді усі заяви про порушення прав людини подаються безпосередньо до Суду. Він розглядає справи в комітетах із трьох суддів, які мають право одностайним голосуванням відхиляти заяви, якщо таке рішення може бути ухвалене без подальшого розгляду, а також у палатах із семи суддів та Великій палаті із сімнадцяти суддів. Палати вирішують щодо прийнятності та суті справ, які не можуть розглядатися комітетом, але вони мають право передавати юрисдикцію Великій палаті, якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї або якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може призвести до результату, несумісного із рішенням, ухваленим Судом раніше. Проте сторони у процесі можуть заперечувати проти передачі палатою юрисдикції.
Суд надає свої послуги сторонам у процесі з метою забезпечення дружнього врегулювання спору на основі поважання прав людини, визначених в Конвенції та протоколах до неї. Суд розглядає справи у відкритому засіданні, якщо у виняткових випадках він не ухвалить іншого рішення.
Одна з особливостей нового Суду полягає у тому, що сторони у процесі мають можливість клопотати про передачу справи на розгляд Великої палати упродовж трьох місяців від дати ухвалення рішення палатою. Рішення щодо прийнятності такого прохання ухвалюється колегією із п`яти суддів Великої палати.
Сторони у справі повинні дотримуватися рішень Суду і вживати всіх необхідних заходів для їхнього виконання. Нагляд за виконанням рішень Суду здійснюється Комітетом міністрів. Генеральний секретар може звертатися до Сторін із проханням надати пояснення щодо того, як їхнє внутрішньодержавне право забезпечує ефективне виконання Конвенції.
Україна
Рада Європи
Європейська культурна конвенція
Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи
Конвенція про захист прав і основних свобод людини
Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року,
Перший протокол та протоколи N 1, 4, 6, 7, 9, 10 та 11
до Конвенції
Організація Об'єднаних Націй
|