ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ ПРАВОЗАХИСТУ    
РАДА ЄВРОПИ    

Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи

Гранада, 3 жовтня 1985 року

Держави-члени Ради Європи, якi пiдписали цю Конвенцiю, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення бiльшого єднання мiж її членами, крiм iншого, для збереження та втiлення в життя iдеалiв i принципiв, якi є їхнiм спiльним надбанням, визнаючи, що архiтектурна спадщина найяскравiше вiддзеркалює багатство та розмаїття культурної спадщини Європи, є безцінним свiдком нашого минулого i спiльним надбанням всіх європейців, зважаючи на Європейську культурну конвенцiю, яка була пiдписана у Парижi 19 грудня 1954 року, i зокрема на її статтю 1, враховуючи Європейську хартію архiтектурної спадщини, ухвалену Комiтетом мiнiстрiв Ради Європи 26 вересня 1975 року, i резолюцiю (76) 28 , яка була ухвалена 14 квiтня 1976 року i яка стосується приведення законiв i нормативних актiв у вiдповiднiсть до вимог комплексного збереження архiтектурної спадщини, зважаючи на рекомендацiю 880 (1979) Парламентської асамблеї Ради Європи стосовно збереження європейської архiтектурної спадщини, враховуючи рекомендацiю No. R(80) 16 Комiтету мiнiстрiв державам-членам стосовно фахової пiдготовки архiтекторiв, мiстопланувальникiв, спецiалiстiв з цивiльного будiвництва та ландшафтного дизайну, а також рекомендацiю No. R (81) 13 Комiтету мiнiстрiв вiд 1 липня 1981 року стосовно заходiв на пiдтримку окремих занепадаючих ремесел у загальному контекстi ремiсницької дiяльностi, нагадуючи про важливiсть передачi прийдешнiм поколiнням системи культурних контекстiв, полiпшення мiського та сiльського довкiлля i таким чином прискорення економiчного, соцiального i культурного розвитку держав i регiонiв, визнаючи важливiсть досягнення згоди щодо головних напрямкiв спiльної полiтики збереження i освоєння архiтектурної спадщини, погодились про таке:

визначення архiтектурної спадщини

Стаття 1

Для цiлей цiєї Конвенції вираз ”архiтектурна спадщина” включає такi нерухомі об'єкти:

1. Пам'ятки: усi будiвлi та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соцiальне або технiчне значення, включаючи усі особливості їхнього технiчного виконання та оздоблення;

2. Архiтектурнi ансамблi: однорiднi групи мiських або сiльських будівель, що мають непересiчне iсторичне, археологiчне, мистецьке, наукове, соцiальне або технiчне значення i характеризуються спiльнiстю чiтких територiальних ознак;

3. Визначнi мiсця: ствoренi спiльно людиною та природою частково забудованi дiлянки, якi мають чiтко визначенi характернi i однорiднi риси, характеризуються спiльнiстю чiтких територiальних ознак i мають непересiчне iсторичне, археологiчне, мистецьке, наукове, соцiальне або технiчне значення. Визначення об'єктiв спадщини, що пiдлягають охоронi.

Стаття 2

Для чiткого визначення пам'яток, архiтектурних ансамблiв i визначних мiсць, що пiдлягають охоронi, кожна Сторона зобов'язується вести їхнiй облiк i у випадку загрози таким пам'яткам пiдготувати у найкоротшi можливi строки вiдповiдну документацiю.

Правовi процедури охорони

Стаття 3

Кожна Сторона зобов'язується:

1. вживати правових заходiв для охорони архiтектурної спадщини;

2. за допомогою таких заходiв i дiючих в кожнiй державi або кожному регiонi процедур, забезпечити охорону пам'яток, архiтектурних ансамблiв та визначних мiсць.

Стаття 4

Кожна Сторона зобов'язується:

1. запровадити вiдповiднi контрольнi i дозвiльнi процедури, необхiднi для правової охорони об'єктiв архiтектурної спадщини;

2. запобiгати спотворенню, руйнуванню або знищенню об'єктiв спадщини, що охороняються. З цiєю метою кожна Сторона зобов'язується запровадити, якщо вона цього ще не зробила, законодавство, яке:

a) вимагає подання до вiдповiдного компетентного органу будь-якого плану зруйнування або змiни вигляду пам'яток, що вже охороняються або щодо яких здiйснюється процедура забезпечення охорони, а також будь-якого плану змiни функцiонально прив'язаної до них територiї;

b) вимагає подання до вiдповiдного компетентного органу будь-якого плану, що стосується архiтектурного ансамблю або будь-якої його частини чи визначного мiсця i передбачає:

- зруйнування будiвель,

- спорудження нових будiвель,

- значну змiну вигляду, яка переiнакшує характеристики будiвель або визначних мiсць;

c) дозволяє державним органам вимагати вiд власника об'єкта архiтектурної спадщини, що охороняється, здiйснювати необхiднi роботи або виконувати такi роботи самим, якщо власник не може їх виконати;

d) дозволяє примусове вiдчуження об'єктiв архiтектурної спадщини, що знаходяться пiд охороною.

Стаття 5

Кожна Сторона зобов'язується заборонити перенесення повнiстю або частково будь-якої пам'ятки, що охороняється, крiм випадкiв, коли перенесення пам'яток зумовлюється необхiднiстю їхнього фiзичного збереження. У таких випадках вiдповiдний компетентний орган вживає необхiдних застережних заходiв для її розбирання, перенесення i встановлення в iншому пiдхожому мiсцi.

Додатковi заходи

Стаття 6

Кожна Сторона зобов'язується:

1. забезпечити, щоб державнi органи надавали фiнансову допомогу для пiдтримання в належному станi та реставрацiї архiтектурної спадщини, що знаходиться на їхнiй територiї, вiдповiдно до нацiональної, регiональної та мiсцевої компетенцiї та в межах наявних коштiв;

2. вживати у разi необхiдностi фiскальних заходiв з метою сприяння збереженню цiєї спадщини;

3. заохочувати приватну iнiцiативу, спрямовану на пiдтримання в належному станi i реставрацiю архiтектурної спадщини.

Стаття 7

На територiї, функцiонально прив'язанiй до пам'яток, якi знаходяться в архiтектурних ансамблях або визначних мiсцях, кожна Сторона зобов'язується сприяти заходам, спрямованим на загальне полiпшення якостi довкiлля.

Стаття 8

Для зменшення ризикiв фiзичного руйнування архiтектурної спадщини кожна Сторона зобов'язується:

1. сприяти здiйсненню наукових дослiджень з метою визначення i аналiзу шкiдливого впливу забруднення, а також шляхiв i засобiв послаблення або лiквiдацiї такого впливу;

2. враховувати в полiтицi боротьби iз забрудненням специфiчнi проблеми збереження архiтектурної спадщини.

Санкцiї

Стаття 9

Кожна Сторона зобов'язується в межах своєї компетенцiї забезпечити, щоб вiдповiдний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архiтектурної спадщини. У вiдповiдних випадках вiн може зобов'язати правопорушника зруйнувати новоспоруджену будiвлю, якщо вона не вiдповiдає встановленим вимогам, або реставрувати об'єкт спадщини, що охороняється, до його первiсного вигляду.

Полiтика збереження архiтектурної спадщини

Стаття 10

Кожна Сторона зобов'язується прийняти комплексну полiтику збереження архiтектурної спадщини, яка:

1. передбачає охорону архiтектурної спадщини як одну з головних цiлей планування забудови мiської та сiльської територiй, а також забезпечує врахування цiєї вимоги на всiх етапах розробки планiв розвитку територiй та виконання процедур видання дозволiв на проведення робіт;

2. заохочує програми реставрацiї та пiдтримання в належному станi архiтектурної спадщини;

3. розглядає збереження та освоєння архiтектурної спадщини i освiтницьку дiяльнiсть, пов'язану з нею, як один з головних напрямкiв полiтики в галузi культури, охорони навколишнього середовища i загального планування ;

4. сприяє, коли це можливо, в процесi планування забудови мiської та сiльської територiй збереженню та використанню деяких будiвель, якi за своїм значенням не пiдлягають охоронi за змiстом пункту 1 статтi 3 цiєї Конвенцiї, але якi мають значення з точки зору їхнього розташування в мiському або сiльському середовищi та з точки зору забезпечення якостi життя;

5. сприяє використанню та розвитковi традицiйних ремесел та матерiалiв як важливих складових майбутнього архiтектурної спадщини.

Стаття 11

Придiляючи належну увагу архiтектурному та iсторичному характеру спадщини, кожна Сторона зобов'язується сприяти:

- використанню об'єктiв архiтектурної спадщини, що охороняються, iз врахуванням потреб сучасного життя;

- пристосуванню, коли це можливо, старовинних будiвель для нового використання.

Стаття 12

Визнаючи важливiсть вiдкриття доступу вiдвiдувачам до об'єктiв спадщини, що охороняються, кожна Сторона зобов'язується вжити необхiдних заходiв для того, щоб наслiдки вiдкриття такого доступу, особливо будь-яке пов'язане з цим перепланування, не порушували архiтектурного та iсторичного характеру таких об'єктiв спадщини та функцiонально прив'язаної до них територiї.

Стаття 13

З метою сприяння здiйсненню такої полiтики кожна Сторона зобов'язується розвивати в межах своєї полiтичної i адмiнiстративної системи ефективне спiвробiтництво на всiх рiвнях мiж органами, що займаються питаннями збереження спадщини, культури, довкiлля i загального планування.

Участь та асоціації

Стаття 14

З метою пiдвищення ефективностi заходiв державних органiв, спрямованих на визначення, охорону, реставрацiю, пiдтримання в належному станi об'єктiв архiтектурної спадщини, а також на управлiння ними та освiтницьку дiяльнiсть, пов'язану з ними, кожна Сторона зобов'язується:

1. створити на рiзних рiвнях процесу прийняття рiшень вiдповiднi механiзми, якi забезпечували б iнформацiю, консультування та спiвробiтництво мiж загальнонацiональними, регiональними та мiсцевими властями, культурними установами i асоцiацiями, з одного боку, i широкими колами громадськостi, з iншого боку;

2. сприяти розширенню кола спонсорiв i некомерцiйних асоцiацiй, що займаються питаннями архiтектурної спадщини.

Інформація та професійна підготовка

Стаття 15

Кожна Сторона зобов'язується:

1. формувати у громадськiй думцi розуміння необхiдностi збереження архiтектурної спадщини як елемента культурної самобутностi i джерела натхнення i творчостi для сьогоднiшнiх i прийдешнiх поколiнь;

2. з цiєю метою сприяти здiйсненню полiтики поширення iнформацiї та поглиблення поiнформованостi, особливо за допомогою використання сучасних засобiв зв'язку i поглиблення обiзнаностi, яка спрямована зокрема на:

а) збудження або пiдвищення уваги громадськостi, починаючи iз шкiльного вiку, до охорони спадщини, пiдвищення якостi створеного середовища i архiтектури;

b) змалювання єдностi культурної спадщини та зв'язкiв, що iснують мiж архiтектурою, образотворчим мистецтвом, народними традицiями та побутом на європейському, нацiональному i регiональному рiвнях.

Стаття 16

Кожна Сторона зобов'язується розвивати професiйну пiдготовку рiзних фахiвцiв та майстрiв-ремiсникiв, що мають вiдношення до збереження архiтектурної спадщини.

Координацiя на європейському рiвнi полiтики збереження архiтектурної спадщини

Стаття 17

Сторони зобов'язуються обмінюватися iнформацiєю про їхню полiтику збереження архiтектурної спадщини з таких питань, як:

1. методи, якi мають бути прийнятi для забезпечення нагляду за об'єктами архiтектурної спадщини, їхньої охорони та збереження, з урахуванням iсторичного розвитку та будь-якого збiльшення кiлькостi таких об'єктiв;

2. шляхи узгодження необхiдностi охорони архiтектурної спадщини з потребами сучасної економiчної, соцiальної i культурної дiяльностi;

3. можливостi використання сучасних технологiй для визначення i облiку об'єктiв архiтектурної спадщини та боротьби з псуванням матерiалiв, а також для здiйснення наукових дослiджень, реставрацiї спадщини, управлiння нею та освiтницької дiяльностi, пов'язаної з нею;

4. шляхи поширення iнформацiї про архiтектурну творчiсть як про внесок нашої епохи у загальну європейську спадщину.

Стаття 18

Сторони зобов'язуються надавати одна однiй у разi необхiдностi технiчну допомогу шляхом обмiну досвiдом та експертами з питань збереження архiтектурної спадщини.

Стаття 19

Сторони зобов'язуються з урахуванням їхнього вiдповiдного нацiонального законодавства або мiжнародних угод сприяти обмiнам на європейському рiвнi спецiалiстами з питань збереження архiтектурної спадщини, включаючи спецiалiстiв з питань безперервної професiйної пiдготовки.

Стаття 20

Для цiлей цiєї Конвенцiї Комiтет експертiв, створений Комiтетом мiнiстрiв Ради Європи згiдно зi статтею 17 Статуту Ради Європи, здiйснює нагляд за виконанням Конвенцiї i, зокрема:

1. перiодично доповiдає Комiтетовi мiнiстрiв Ради Європи про хiд здiйснення державами-учасницями Конвенцiї полiтики збереження архiтектурної спадщини, про здiйснення принципiв, проголошених Конвенцiєю, i про свою власну дiяльнiсть;

2. пропонує Комiтетовi мiнiстрiв Ради Європи заходи, якi спрямованi на здiйснення положень Конвенцiї i передбачають також багатосторонню дiяльнiсть, перегляд Конвенцiї або внесення поправок до неї та iнформування громадськостi про мету цiєї Конвенцiї;

3. надає Комiтетовi мiнiстрiв Ради Європи рекомендацiї стосовно запрошення держав, що не є членами Ради Європи, приєднатися до цiєї Конвенцiї.

Стаття 21

Положення цiєї Конвенцiї не перешкоджають застосуванню конкретних бiльш сприятливих положень про охорону об'єктiв архiтектурної спадщини, визначеної у статтi 1, що мiстяться в:

- Конвенцiї про охорону свiтової культурної i природної спадщини вiд 16 листопада 1972 року;

- Європейськiй конвенцiї про охорону археологiчної спадщини вiд 6 травня 1969 року.

Заключнi положення

Стаття 22

1. Цю Конвенцiю вiдкрито для пiдписання державами-членами Ради Європи. Вона пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або затвердженню. Ратифiкацiйнi грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Ця Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати, на яку три держави-члени Ради Європи висловили свою згоду на обов'язковiсть для них Конвенцiї вiдповiдно до положень попереднього пункту.

3. Стосовно будь-якої держави-члена, яка висловлюватиме свою згоду на обов'язковiсть для неї Конвенцiї пiсля набрання нею чинностi, ця Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

Стаття 23

1. Пiсля набрання цiєю Конвенцiєю чинностi Комiтет мiнiстрiв Ради Європи може запропонувати будь-якiй державi, яка не є членом Ради, та Європейському економiчному спiвтовариству приєднатися до цiєї Конвенцiї у рiшеннi, що приймається бiльшiстю голосiв, передбаченою у статт i 20d Статуту Ради Європи, i одностайним голосуванням представникiв Договiрних Держав, якi мають право засiдати в Комiтетi.

2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася до цiєї Конвенцiї, або Європейського економiчного спiвтовариства, якщо воно приєднається до неї, ця Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати здачi на зберiгання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 24

1. Будь-яка держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити територiю (територiї), до якої застосовуватиметься ця Конвенцiя.

2. Будь-яка Держава може в будь-який iнший час пiсля цього заявою на iм'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дiю цiєї Конвенцiї на будь-яку iншу територiю, визначену в цiй заявi. Щодо такої територiї Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена вiдповiдно до двох попереднiх пунктiв, може стосовно будь-якої територiї, визначеної в цiй заявi, бути вiдкликана шляхом подання відповідного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря. Вiдкликання набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення шестимiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 25

1. Будь-яка держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити про те, що вона залишає за собою право не виконувати повнiстю або частково положення пунктiв c та d статтi 4. Iншi застереження не дозволяються.

2. Будь-яка держава, яка заявила застереження згiдно з попереднiм пунктом, може повнiстю або частково вiдкликати його шляхом подання вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи. Вiдкликання набирає чинностi вiд дати отримання Генеральним секретарем такого пов i домлення.

3. Сторона, яка заявила застереження щодо положень, згаданих у пунктi 1 вище, не може вимагати застосування цих положень будь-якою iншою Стороною; однак, якщо її застереження є частковим або умовним, вона може вимагати застосування цих положень у тому обсязi, в якому вона сама їх прийняла.

Стаття 26

1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцiю шляхом подання вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсацiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що наступає пiсля закiнчення шестимiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 27

Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє держави-члени Ради Європи, будь-яку державу, яка приєдналася до цiєї Конвенцiї, а також Європейське економiчне спiвтовариство у разi його приєднання до неї про:

a) будь-яке пiдписання;

b) здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти або будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

c) будь-яку дату набрання чинностi цiєю Конвенцiєю вiдповiдно до статей 22, 23 та 24;

d) будь-яку iншу дiю, будь-яке повiдомлення або сповiщення, якi стосуються цiєї Конвенцiї.

На посвiдчення чого нижчепiдписанi належним чином на те уповноваженi представники пiдписали цю Конвенцiю .

Про "Меморіал" | "Розстріляне відродження" (освітня програма)
Офіційні документи правозахисту | Репресії сьогодні | Видатнi особистостi правозахисту
Списки репресованих | Каральна система | Науковi розвiдки | Мемуаристика
Новi видання. Рецензiї. Анонси | Нашi автори | Наш e-mail
Подяка за допомогу
На початок сайту | На першу сторiнку | На початок сторiнки